С-пептид

С-пептид - це поліпептид з молекулярною масою приблизно 3021 дальтон.

У процесі біосинтезу інсуліну С-пептид утворюється як побічний продукт разом з інсуліном шляхом протеолітичного розщеплення молекули-попередника проінсуліну, що зберігається в секреторних гранулах у комплексі Гольджі β-клітин підшлункової залози. Проінсулін, у свою чергу, був відщеплений від препроінсуліну.

С-пептид виконує важливу функцію в складанні структури дволанцюгового інсуліну (А- і В-ланцюга) і утворенні двох дисульфідних зв’язків у молекулі проінсуліну. Інсулін і С-пептид секретуються в еквімолярних кількостях і вивільняються в кровообіг через ворітну вену. Оскільки половина інсуліну, але майже жоден С-пептид не екстрагується в печінці, С-пептид має довший період напіврозпаду (приблизно 35 хвилин), ніж інсулін; У 5-10 разів вищі концентрації С-пептиду зберігаються в периферичному кровообігу, і ці рівні коливаються менше, ніж інсулін. Печінка не екстрагує С-пептид, який виводиться з кровообігу нирками та розкладається, при цьому частина виводиться з сечею в незміненому вигляді. Концентрація в сечі приблизно в 20-50 разів вища, ніж у сироватці крові. Тому концентрації С-пептиду підвищуються при захворюваннях нирок.

У минулому С-пептид вважався біологічно неактивним. Однак останні дослідження показали, що він здатний викликати молекулярні та фізіологічні ефекти, що свідчить про те, що С-пептид насправді є біоактивним пептидом. Є докази того, що заміна С-пептиду разом із введенням інсуліну може запобігти розвитку або уповільнити прогресування віддалених ускладнень при діабеті 1 типу.

Вимірювання С-пептиду, інсуліну та глюкози використовуються як допомога в диференціальній діагностиці гіпоглікемії (фіктивної гіпоглікемії та гіпоглікемії, спричиненої гіперінсулінізмом) для забезпечення відповідного ведення та терапії пацієнтів. Для кількісного визначення ендогенної секреції інсуліну С-пептид вимірюють базально, після голодування та після тестів стимуляції та пригнічення. Через високу поширеність ендогенних антиінсулінових антитіл концентрації С-пептиду більш надійно відображають ендогенну секрецію інсуліну підшлунковою залозою у діабетиків, які отримують інсулін, ніж рівні самого інсуліну. Таким чином, вимірювання С-пептиду може допомогти в оцінці залишкової функції β-клітин на ранніх стадіях цукрового діабету 1 типу та для диференціальної діагностики латентного аутоімунного діабету дорослих (LADA) і діабету 2 типу.

Вимірювання С-пептиду також використовується для оцінки успіху трансплантації і для моніторингу після панкреатектомії. 

С-пептид сечі вимірюють, коли бажана безперервна оцінка функції β-клітин або частий забір крові недоцільний (наприклад, у дітей). Екскрецію С-пептиду з сечею використовували для оцінки функції підшлункової залози при гестаційному діабеті та у пацієнтів із нестабільним глікемічним контролем при інсулінозалежному цукровому діабеті.

Хоча тестування на С-пептид не вимагається для звичайного моніторингу діабету, воно є цінним інструментом для прийняття індивідуальних терапевтичних рішень, які необхідні для оптимального довгострокового метаболічного контролю. Підвищені рівні С-пептиду можуть бути результатом підвищення активності β-клітин, що спостерігається при гіперінсулінізмі, нирковій недостатності та ожирінні. Також було виявлено кореляцію між вищими рівнями С-пептиду та збільшенням гіперліпопротеїнемії та гіпертензії.

Зниження рівня С-пептиду спостерігається при: голодуванні, фіктивній гіпоглікемії, гіпоінсулінізмі (NIDDM, IDDM), хворобі Аддісона та після радикальної панкреатектомії.

Онлайн калькулятор для конвертації кількісних результатів лабораторних аналізів. С-пептид - переведення, перетворення, перерахунок із загальноприйнятих або традиційних одиниць виміру в одиниці СІ. Таблиця з коефіцієнтами перерахунку результатів дослідження:  пмоль/л, нмоль/л, нг/мл, нг/дл, нг/100мл, нг%, нг/л, мкг/л.