Кортизол

Визначення кортизолу використовується для розпізнавання та лікування функціональних розладів надниркових залоз.

Кортизол (гідрокортизон) є найпоширенішим глюкокортикостероїдом, необхідним для підтримки ряду функцій організму. Як і інші глюкокортикостероїди, кортизол синтезується із загального попередника холестерину в пучковій зоні кори надниркових залоз. Для транспортування кортизолу в крові близько 90 % кортизолу зв’язується з кортикостероїд-зв’язуючим глобуліном (CBG) і альбуміном. Лише невелика кількість кортизолу циркулює в крові в незв’язаному вигляді і вільно взаємодіє з її рецепторами.

Найважливішими фізіологічними ефектами кортизолу є підвищення рівня глюкози в крові (посилення глюконеогенезу, катаболічна дія), а також його протизапальна та імуносупресивна дія.

Синтез і секреція кортизолу наднирковими залозами контролюються механізмом негативного зворотного зв'язку в системі гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз. Якщо рівень кортизолу низький, гіпоталамус виділяє кортикотропін-рилізинг-гормон (CRH), який змушує гіпофіз виділяти адренокортикотропний гормон (АКТГ). Це стимулює синтез і секрецію кортизолу наднирковими залозами. Сам кортизол діє за механізмом негативного зворотного зв'язку на гіпофіз і гіпоталамус. Крім того, стрес супроводжується підвищеною секрецією кортизолу.

Концентрація кортизолу в сироватці крові зазвичай змінюється протягом доби. Максимальна концентрація (700 нмоль/л або 25,4 мкг/дл) зазвичай досягається рано вранці, а потім концентрація знижується протягом дня до вечірнього рівня, який становить приблизно половину ранкової концентрації. Тому для інтерпретації результатів важливо знати час збору зразка сироватки.

Статус кортизолу пацієнта використовується для діагностики функції або збою в роботі надниркових залоз, гіпофіза та гіпоталамуса. Таким чином, концентрації кортизолу в сироватці крові використовуються для моніторингу кількох захворювань із надмірним виробленням (наприклад, синдром Кушинга) або недостатнім виробленням (наприклад, хвороба Аддісона) кортизолу, а також для моніторингу кількох терапевтичних підходів (наприклад, супресійна терапія дексаметазоном при синдромі Кушинга та замісна гормональна терапія при хворобі Аддісона).

Визначення кортизолу в 24-годинній сечі є методом вибору для виявлення синдрому Кушинга, оскільки виділення кортизолу з сечею не залежить від добового ритму секреції кортизолу. Це дозволяє більш точно відрізнити здорових людей від пацієнтів із синдромом Кушинга. Кортизол, який виділяється з сечею без змін, називається вільним кортизолом у сечі. Зазвичай існує пряма пропорційна залежність між вільним кортизолом у сечі та незв’язаним і, отже, біологічно активним кортизолом у крові.

Недавні дослідження показали, що кілька нічних вимірювань кортизолу в слині перевершують вимірювання вільного кортизолу в сечі для встановлення діагнозу синдрому Кушинга. Визначення нічного кортизолу в слині особливо корисно для дітей, психіатричних пацієнтів і суб’єктів, у яких різноманітні стресові фактори можуть впливати на кору надниркових залоз, викликаючи підвищення концентрації стероїдів у надниркових залозах.

Онлайн калькулятор для конвертації кількісних результатів лабораторних аналізів. Кортизол - переведення, перетворення, перерахунок із загальноприйнятих або традиційних одиниць виміру в одиниці СІ. Таблиця з коефіцієнтами перерахунку результатів дослідження:  нмоль/л, мкг/л, мкг/дл, мкг/100мл, мкг%, нг/мл.