Соматотропний гормон (гормон росту людини)

Ріст стимулюється і контролюється анаболічною та мітогенною дією гормону росту та інсуліновими факторами росту (IGFs). На фізіологічному рівні соматотропний гормон (СТГ) має загальний анаболічний ефект (тобто підвищує споживання глюкози, синтез білків, розщеплення жирів), його основною функцією є стимуляція подовження кісток за допомогою наступних біхоімічних процесів:

   Гіпоталамус вивільняє GHRH (гормон, що вивільняє гормон росту)
   GHRH стимулює гіпофіз для секреції СТГ
   СТГ переноситься з кров'ю до печінки та інших тканин
   Печінка та інші тканини відповідають СТГ синтезом IGF-1, інсулінового фактора росту
   IGF-1 стимулює клітини в центрах росту кісток, що призводить до лінійного росту

Молекулярні форми гормону росту

Гормон росту людини (СТГ) трапляється у двох різних молекулярних формах із молекулярною масою 20 кДа і 22 кДа. Понад 90 % СТГ у крові є ізоформою 22 кДа, яка складається зі 191 амінокислоти. Ізоформа 20 кДа виділяється разом із 22 кДа СТГ і є альтернативно сплайсованим продуктом гіпофізного гена СТГ, якому не вистачає залишків амінокислот 32-46. Вона становить близько 10 % від загального циркулюючого СТГ. Біологічна активність обох форм вважається порівнянною.

Синтез і секреція гормону росту людини

Синтез гормону росту людини (СТГ) контролюється гіпоталамічними та периферійними сигналами. Типовими стимуляторами є гормон, що вивільняє гормон росту (GHRH), грелін, сон, фізичні вправи, інсулін, низький рівень цукру в крові, підвищена андрогенна секреція під час статевого дозрівання та стимулювальні тести з аргініном, клонідином або інсуліном. Викид СТГ інгібується соматостатином, глюкозою, глюкокортикоїдами, жирними кислотами, L-dopa і бета-блокаторами і далі регулюється концентраціями СТГ і IGF-1 у крові за допомогою механізму негативного зворотного зв'язку. Секреція СТГ також перебуває під впливом додаткових гормональних сигналів, статевих стероїдів і стимуляції гормонів щитоподібної залози.

Структура секреції

У крові гормон росту (СТГ) зв'язується спеціальним білком GHBP (білок, що зв'язує гормон росту). GHBP слугує інтраваскулярним резервуаром для гормонів, який знижує частоту коливань СТГ, спричинених пульсуючою секрецією передньої частки гіпофіза. Секреція відбувається у вигляді кількох щоденних пульсацій або піків, під час яких концентрації СТГ у плазмі становлять від 5 до 45 нг/мл, тривалість становить від 10 до 30 хвилин, після чого рівень повертається до базального, який, зазвичай, є нижчим за 5 нг/мл. Базальний рівень гормону росту перебуває на піку в ранньому дитинстві та знижується з віком, досягаючи найнижчої точки на шостій декаді. У літніх чоловіків щоденна секреція СТГ становить від 1/5 до 1/20 від секреції, що спостерігається у молодих дорослих людей. Викид СТГ у чоловіків знижується вдвічі швидше, ніж у жінок, тому викид СТГ у жінок залишається вищим після 50 років. Зниження секреції СТГ, пов'язане з віком, є вторинним щодо зниження GHRH і підвищення секреції соматостатину. Зниження вироблення статевих гормонів, фізична активність і наявність проблем зі сном також може призвести до зниження рівня СТГ з віком. Зміни секреції СТГ, які спостерігаються з віком, супроводжуються прогресуючою втратою м'язової маси і сили, зниженням фізичних можливостей, збільшенням кількості жиру і зниженням мінеральної щільності кісткової тканини.
Під час клінічної інтерпретації рівня гормону росту слід дотримуватися обережності, тому що рівень може змінюватися протягом дня, залежно від статі та віку, а також зазнає впливу безлічі внутрішніх і зовнішніх чинників (вправ, стресу, гіпоглікемії та ін.).

Надлишок гормону росту

Надлишок гормону росту зазвичай пов'язують із гігантизмом та акромегалією. Гігантизм - це ненормально високий лінійний ріст, пов'язаний із надлишковою дією СТГ та IGF-1 у дитинстві, коли епіфізарні пластини росту відкриті, що призводить до високого росту. Акромегалія - це такий самий розлад із надлишком СТГ та IGF-1, але після з'єднання хрящових пластин росту в дорослому віці. Причиною часто є соматотропна аденома передньої частки гіпофіза, яка призводить до секреції СТГ. Клінічні прояви акромегалії варіюються від незначних ознак, таких як надмірний акральний ріст і огрубіння лицьових рис, до істотних метаболічних, серцево-судинних і респіраторних проявів, які можуть призводити до підвищеної захворюваності та смертності.

Дефіцит гормону росту (GHD)

Дефіцит гормону росту у дітей призводить до уповільнення поздовжнього росту порівняно з віком кісток, а в дорослих дефіцит гормону росту пов'язаний зі зниженням сили м'язів і маси кісткової тканини, інсуліновою сенситивністю, огрядністю і підвищенням серцево-судинних факторів ризику (порушення жирового профілю, атеросклероз). При прогресуванні дефіциту гормону росту в дорослих розвивається несприйнятливість клітин ниркового епітелію, скелета та кишківника до паратиреоїдного гормону (ПТГ), що призводить до легкого ступеня резистентності до ПТГ і підвищення вмісту ПТГ у сироватці. Разом зі зниженням чутливості нервових закінчень кальцемічна відповідь на ПТГ уповільнена.

Стимулювальні та пригнічувальні тести при діагностиці порушень секреції гормону росту

Діагностика дефіциту або надлишку гормону росту людини (СТГ) ґрунтується на клінічних критеріях і ЯМР гіпофіза. Це підтверджується визначенням концентрації СТГ у сироватці за допомогою стимулювальних або пригнічувальних тестів (тобто поєднанням аргініну та гормону, що вивільняє гормон росту (GHRH), клонідину або інсуліну). Для точного визначення слід виміряти базальний рівень СТГ і рівень після стимуляції та пригнічення. Рівні відсікання при діагностиці дефіциту СТГ варіюються залежно від типу стимулювального тесту та індексу маси тіла (BMI). Керівництво щодо рівнів відсікання можна знайти в літературі.

Онлайн калькулятор для конвертації кількісних результатів лабораторних аналізів. Соматотропний гормон (гормон росту людини) - переведення, перетворення, перерахунок із загальноприйнятих або традиційних одиниць виміру в одиниці СІ. Таблиця з коефіцієнтами перерахунку результатів дослідження:  мМО/л, нг/мл, нг/дл, нг/100мл, нг%, мкг/мл.